«У своєму житті я втратив уже все, але як довго залишиться бодай одна краплина моєї крови, я буду битися з ворогами свого народу. Я не можу битися зброєю, але б’юся різцем і долотом. Я, каліка, б’юся в той час, коли багато сильних і здорових людей у світі навіть не вірять, що така боротьба взагалі можлива. Я хочу, щоб світ знав, що визвольна боротьба триває, що українці б’ються… Слава Україні!» Ці слова нашого земляка Ніла Хасе́вича — українського художника, графік, громадського і політичного діяча, члена ОУН, борця за волю України- як ніколи палко звучать сьогодні, в дні кривавої війни з нашими заклятими ворогами- російськими окупантами.

Ніл Хасевич мав вдосталь таланту та наполегливості, щоб збудувати успішну кар’єру художника в Європі. З дитинства навчився йти вперед, попри спротив близьких, попри каліцтво після страшної аварії. Він обрав шлях боротьби за незалежну Україну – і віддав за це життя.

В лихоліття 40-их років, у підпіллі Ніл Хасевич випускав брошури, листівки, плакати, створював плакатно-агітаційні композиції: “За самостійну соборну державу!”, “Воля народам, воля людині!”, “Слава Україні! Героям слава!”. Співпрацював із редакцією журналу “До зброї”. Хасевич був надзвичайно цінним для повстанців. Його графіка стала ефективною зброєю в руках визвольного підпілля. Крім того, він ділився майстерністю з іншими – учні розходилися по різних округах та ілюстрували підпільні видання, виготовляли кліше для друкарень. Його кліше і листівки були тією зброєю, якої енкаведисти боялися більше, ніж автомата чи нагана.

В березні минуло 70 років від дня смерті художника. Місце його поховання досі не встановлено. Історію його боротьби описали брати Капранови в своїй книзі «Паперові солдати». Ми дуже рекомендуємо цю книгу до прочитання як дорослим, так і нашим юним читачам, адже подіі, описані в ній - це історія нашого краю, подвиг наших героїв у кривавій боротьбі з споконвічним рашистським ворогом.