Огляд творчості "Великий майстер рідного слова"
Серед українських письменників, з літературною діяльністю яких пов'язаний новий етап у розвитку національної культури, помітне місце посідає визначний майстер художнього слова Євген Гребінка. Народився майбутній письменник 2 лютого 1812 року на Полтавщині. На рідному хуторі допитливий хлопець мав можливість познайомитися з життям народу, з його побутом і звичаями, з багатющими скарбами українського фольклору. Буйну уяву Гребінки живили захоплюючи розповіді няньки-кріпачки, про що він не раз згадував з вдячністю. Освіту він здобув в Ніжинській гімназії вищих наук. На початку 1834 року Є. Гребінка переїздить до Петербургу, де зближується з багатьма літераторами, художниками, журналістами. Гребінка постійно співпрацює у літературних журналах та альманахах, виступає невтомним організатором українських літературних сил. При його найактивнішій участі у 1841 році виходить друком альманах «Ластівка», на сторінках якого були опубліковані твори Т. Шевченка, І. Котляревського, твори інших авторів. Літературна діяльність Євгена Гребінки тривала близько двох десятиліть. Писав і друкував він багато: крім байок, віршів, у його доробку є повісті, романи та оповідання. Літературну славу і визнання Гребінці принесли байки. Такий вимогливий митець і критик, як Іван Франко, назвав Гребінку «автором пречудових українських байок». «Як байкар, - зазначав І. Франко, - займає Гребінка перше місце в нашім письменстві. Його байки визначаються яскравим національним і навіть спеціально лівобережним колоритом, здоровим гумором і не менше здоровою суспільною і волелюбною тенденцією». У найкращих своїх байках – «Ведмежий суд», «Рибалка», «Віл», «Ячмінь», «Будяк та Коноплиночка» та ін.., - автор правдиво відтворював тяжку долю людини – трудівника. Дійсно, переважна більшість байок спрямована проти несправедливості, жорстокої сваволі, потворних явищ суспільного устрою – хабарництва, крутійства та ін. Поетична творчість Є. Гребінки наскрізь пройнята щирою любов’ю до рідної України, до народних пісень, до її героїчного минулого. Серед ліричних поезій слід виділити «Українську мелодію» («Ні, мамо, не можна нелюба любить»), що стала улюбленою народною піснею. Самобутніми, привабливими творами Євген Гребінка заслужив право на вдячну пам'ять багатьох поколінь своїх нащадків.
