Літературна мандрівка "Загадковий і блискучий Льюїс Керрол"
Чарлз Латвідж Доджсон (таке справжнє ім’я Керролла) народився у невеличкому селі Дарсбері в графстві Чешир (Великобританія) 27 січня 1832 року. Він виховувався у великій родині : семеро сестер і троє братів. Діти отримали домашнє виховання. Батько, парафіяльний священик, навчав їх закону Божого, мов та основ природничих наук та інше. Батько Чарлз Доджсон був людиною непересічною : глибока релігійність та університетська освіченість поєднувалися в ньому зі схильністю до ексцентричного. Він усіляко сприяв прагненню дітей до найрізноманітніших ігор і веселих витівок. Найбільшим вигадником незмінно був старший син Чарлз. З допомогою сільського столяра Чарлз змайстрував театр маріонеток, він писав для нього п’єси, які сам і розігрував. Нерідко, перевдягнувшись факіром, він показував схвильованій аудиторії дивовижні фокуси. Для своїх молодших братів і сестер він видавав рукописні журнали, у яких все – «романи», цікаві замітки з «природничої історії», вірші та «хроніки» - вигадував сам. Він не лише переписував їх дрібним виразним почерком, а й ілюстрував власними малюнками, оформлював і оправляв. Вже в ранніх опусах виразно відчувається схильність юного автора до пародії та бурлеску. Коли Чарлзові виповнилося дванадцять років, його віддали в школу. Навчання йому давалося легко, особливий інтерес він виявив до математики та класичних мов. Решта життя Керролла пов’язана з Оксфордським університетом. Закінчивши з відзнакою коледж, один з найстаріших в Оксфорді, доктор Доджсон присвятив себе математиці. Його перу належать ґрунтовні праці з математики, але «особливої віртуозності він досяг у складанні та розв’язку складних логічних задач, здатних завести в глухий кут не лише недосвідчену людину, а й сучасну ЕОМ». Будучи людиною дуже обдарованою, Керролл взявся за фотографію і, на думку фахівців, був одним із найкращих фотографів 19 століття. Проте понад усе він любив дітей. Цураючись дорослих, доктор Доджсон провадив самотній і суворо впорядкований спосіб життя, він ставав надзвичайно веселим і цікавим співбесідником, варто було йому лише з’явитися в товаристві дітей. «Не розумію, як можна не любити дітей, - писав він в одному зі своїх листів, - вони становлять три чверті мого життя». Він здійснював з ними тривалі прогулянки, водив їх у театр, запрошував у гості, розважав спеціально вигаданими для них оповідками, які супроводжувалися швидкими виразними замальовками за ходом розповіді. Спілкування з дітьми, гра незмінно слугували поштовхом до творчості для Керролла. Його найкращі твори – обидві казки про Алісу, вірші – виникли як імпровізація, хоча згодом значно доопрацьовувалися. Казки Керролла належать до літературних казок, які набули в Англії популярності в середині 19 століття. Казки його мають подвійну «адресу» : вони розраховані на два рівня сприйняття – дитячий і дорослий. «Аліса в країні чудес» та «Аліса в Задзеркаллі» - це романтична іронія, де оживали старовинні образи, збережені у прислів’ях та приказках. У казках письменника втілився не лише художній, а й науковий тип мислення. Ось чому математики, фізики, філософи, психологи знаходять в «Алісі» матеріал для наукових роздумів та інтерпретацій. Так «нісенітна та дивна казка», написана скромним диваком – математиком, відкриває сучасним читачам різні рівні свого змісту. Українською мовою дилогію про Алісу переклав В.Корнієнко.
