Краєзнавча сторінка «Пересопницьке Євангеліє – скарб минулого, святиня сьогодення»
Пересопницьке Євангеліє – визначна рукописна пам'ятка староукраїнської мови та мистецтва XVI століття. Один з перших українських перекладів канонічного тексту ( четвероєвангеліє) на староукраїнську літературну мову, здійснений 1556 – 1561рр. Михайлом Василевичем із Сянока та архімандритом Пересопницького монастиря Григорієм у селі Двірці та м. Пересопниці на Волині.
Пересопницьке Євангеліє – книга вагою 9 кг 300 г, писана пізнім уставом на пергаменті форматом 380 х 240 мм – символ духовної спадкоємності та давньої культурної традиції України. Книгу створено на Волині за меценатством княгині Анастасії Юріївни Заславської-Гольшанської та князів Чарторийських – Івана Федоровича та Євдокії. Всі сторінки фоліанта (а їх 964) написано на пергаменті – у XVI ст. цей матеріал був набагато міцнішим і дешевшим за папір. У виготовленні рукопису переплелися, з одного боку, традиція переписування євангельських текстів, а з другого – завдання створити шедевр рукопису та мистецтва створення книги.
Сьогодні ця духовна святиня українського народу набула значення політичного символу нації, президенти України під час інавгурації присягають народові не лише на Конституції, а й на Пересопницькому Євангелії, яке символізує історичні корені української духовності.
