Творчий портрет "Чи кожен здатен винести свій хрест…"

Ім’я Василя Стефаника широко відоме як в Україні, так і за її межами, а його новели перекладені багатьма мовами світу.

14 травня 1871 року в селі Русові неподалік старовинного Снятина на Станіславщині, тепер Івано-Франківська область, в заможній селянській родині, народився хлопчик Василько. Зростав майбутній письменник в заможній селянській родині, але серед бідняцької дітвори. Його щасливе дитинство викупане й одягнене в білу сорочечку старанно пошиту ніжними маминими руками закінчилось, коли батько відвів його до Снятина на навчання.

В школі з селянських дітей, котрих і так було не багато, глузували багацькі діти та вчителі. Далі була Коломийська гімназія де було також багато принижень і знущань, але там знайшлись і вірні друзі - Лесь Мартович та Марко Черемшина. Потім В.Стефаник вступив до Дрогобицької гімназії , а після закінчення якої, за бажанням батька, вступає на медичний факультет Краківського університету, але залишає навчання і вертається до дому.

Стає громадським діячем та пише свої перші твори. В 1897 році в Чернівецькому журналі «Праця» було надруковано сім новел Стефаника. Перша збірка новел — “Синя книжечка”, яка вийшла у світ 1899р. принесла Стефаникові загальне визнання. У 1900р. вийшла друга збірка Стефаника — “Камінний хрест”, в 1901р. побачила світ третя збірка новел — “Дорога”. Четверта збірка письменника — “Моє слово” опублікована в 1905р. В творчості 1916-1933 років В.Стефаник відображає страшні події першої світової війни та родинні трагедії.

Творам новеліста притаманна реалістичність, народність та правдивість. Вражений стражданнями сільської бідноти письменник пише: «Людський біль цідиться крізь серце моє, як крізь сито і ранить до крові… За них я буду писати і для них».