За листком календаря
13 травня щорічно відзначають свято, яке присвячене «шматочку травневого сонечка» – кульбабі.
Ці квіти розсипаються по траві, немов яскраві іскри розплавленого сонця, покривають золотистим килимом галявини і наповнюють серце тихою, спокійною радістю.
До речі, по-латині кульбаба називається Taraxacum. Вчені припускають, що цей термін походить від грецьких слів «заспокоювати», «лікувати хворобу очей» або «дикий латук». На Русі наші предки називали цю рослину одуваном, пустодуєм, вітродуйкою, повітряною квіткою, а за раннє цвітіння і лікувальні властивості – бабусиною травою, березневим кущем і еліксиром життя.
Ось така цікава штука виходить: квіточка одна, а назв у неї безліч!
