Літературне чаювання
«Нескорена українська душа»
(До 155-річчя від дня народження Лесі Українки, української письменниці, поетеси, драматургині, критикині, перекладачки)
Леся Українка (справжнє ім’я — Лариса Косач) народилася 25 лютого 1871 року в родині інтелігентів і патріотів. Її мама — письменниця Олена Пчілка — прищепила доньці любов до українського слова, а дядько Михайло Драгоманов вплинув на формування її світогляду.
Попри тяжку хворобу (туберкульоз кісток), яка супроводжувала її майже все життя, Леся не дозволила обставинам визначати її долю. Її творча спадщина - це вершина української літератури, що охоплює інтимну, пейзажну, громадянську поезію, драматичні поеми, прозу та літературну критику. Найвідоміші твори —
драма-феєрія «Лісова пісня», драми «Камінний господар», «Бояриня», «Кассандра», поеми «Давня казка» та вірші «Contra spem spero!, «Як дитиною, бувало...», «Стояла я і слухала весну...», «Вечірня година», «Конвалія», «На зеленому горбочку...».». Вона знала понад 10 мов, перекладала Гомера, Гейне, Байрона і ще багатьох митців, глибоко цікавилася історією, філософією, світовою культурою.
Ще декілька цікавих фактів про Лесю Українку:
Псевдонім “Українка” взято від дядька Михайла Драгоманова, символізуючи національну ідентичність у часи заборон.
Вона записала 220 народних мелодій, включаючи гуцульські, які вплинули на українську музику, як у творах сучасних композиторів.
Леся малювала картини, натхненні Кримом, але хвороба змусила відмовитися, направивши талант у слова.
“Лісова пісня” народилася за 12 днів, ніби спалах натхнення, відображаючи її працездатність попри біль.
На літературному чаюванні говорили про життя Лесі Українки як приклад того, що справжня сила не в фізичному здоров’ї, а в незламному характері та вірі в себе та читали поезії. Наша читачка – учениця Квасилівського інженерно –технологічного професійного коледжу Івана декламувала уривки з драми-феєрії «Лісова пісня» .
