Літературна вітальня
"Відомий гуморист, юрист і доктор права"
12 лютого виповнюється 155 років від дня народження Леся Мартовича - самобутнього українського письменника обдарованого гумористичним талантом, але несправедливо забутого. Протягом дня провідний бібліотекар Тетяна Логін знайомила відвідувачів з біографічним та творчим шляхом письменника.
Народився Олекса (Лесь) Мартович в с. Торговиця Городенківського повіту на Станіславщині (нині Івано-Франківщина) в сімʼї сільського писаря, який здобув освіту самостійно. З 1882 року навчався в Коломийській гімназії. Був надзвичайно здібним, товариші його любили і шанували за веселу вдачу, дотепні оповідання і дивовижний талант оповідача. Уже в шостому класі гімназії він почав писати. В 1888 році було написане перше гумористичне оповідання «Нечитальник», яке видане окремою книжечкою в Чернівцях в 1889р. В особі «нечитальника» Мартович показав галицького селянина в реальних умовах життя, задавленого гнітом та доведеного до нікчемності. Через конфлікт з учителями- шляхтичами Мартович змушений був перейти вчитись в «Дрогобицьку німецьку вищу реальну гімназію ім. Франца Йосифа». Пише друге оповідання «Лумера» (1891), натхненником та співтворцем якого був Василь Стефаник. У червні 1892 року закінчує гімназію і записується на юридичний факультет Чернівецького університету. З 1893 року починається виснажлива праця в адвокатських канцеляріях, з безкінечними переїздами та боротьбою з хворобами та злиднями. У1909 році екстерном склав іспит у Львівський університет, і у 1914 здобув ступінь доктора права. Працює в газетах. Пише твори. Юридична практика розвинула в ньому особливу спостережливість і увагу до деталей. В творах Леся Мартовича описується кричуща, щодо українського селянства, несправедливість австро-угорської влади. Непосильні податки, штрафи, безпросвітні злидні часто штовхали селянина в залежність від пана. Але його оповідання вчили селян, що за кращу долю потрібно боротися. Майже всі твори Леся Мартовича- про галицьке село, в якому він жив, яке любив і яке знав досконало. Автор був винятково уважний до всього того, чим жило і хвилювалося суспільство. Він глибоко розумів історичну роль народу, як творця духовних цінностей. Відома нам літературна спадщина Мартовича складається з 27 оповідань, сатиричної повісті «Забобон», кількох незакінчених творів та низки публіцистичних праць.
