Літературний огляд
«Батько українського театру»
(До 185 років від дня народження Михайла Старицького, українського письменника та драматурга)
14 грудня 1840 року народився Михайло Старицький — батько українського театру і драматургії, один із засновників українського Театру Корифеїв, автор п’єси „За двома зайцями” та автор відомої пісні „Ніч яка місячна, зоряна, ясная”
"Батьком українського театру" його Іван Франко, відзначивши його видатну роль у становленні й розвитку вітчизняної драматургії. В українському театрі М. Старицький був і драматургом, і автором, і режисером, і організатором театральних труп.
Його перу належать п'єси, в основу яких покладено гострі соціальні конфлікти, характерні для пореформеної України: "Не судилось", "Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці", "У темряві", "Розбите серце", "Талан". Старицький — автор багатьох історичних романів і повістей, а також драм "Богдан Хмельницький", "Маруся Богуславка", "Оборона Буші", "Остання ніч", у яких реалістично зображено минуле українського народу, його героїчну боротьбу проти турецько-татарських завойовників і польської шляхти.
Окрема частина поетичної творчості письменника — його інтимна лірика («Монологи про кохання»). Деякі ліричні поезії Старицького стали народними піснями («Ох і де ти, зіронько та вечірняя», «Туман хвилями лягає»). Робив чисельні переклади (Гамлета У. Шекспіра, Казки Андерсена, , Г. Гейне, Д. Байрона, Адама Міцкевича).
Не можна не згадати його незабутню комедію “За двома зайцями”, яка увійшла в золотий фонд не тільки української драматургії, а і світового кінематографа – завдяки чудовій постановці в поєднанні з блискучим акторським ансамблем та талановитому музичному супроводу.
