Історичний огляд «Головний художник УПА» (До 120 років від дня народження Ніла Хасевича, українського художника, графіка, громадського і політичного діяча)

25 листопада виповнюється 120 років від Дня народження українського художника- графіка Ніла Хасевича. Хто він і ким був? Протягом десятиліть його ім’я було викреслене з історії українського мистецтва, і стерте з пам’яті нащадків. Це людина, чий олівець і різець стали небезпечнішими за справжню зброю. Народився Ніл в селі Дюксин, на Рівненщині у родині священнослужителя. Початкову освіту здобув вдома, потім вчився в Рівненській гімназії. У 14річному віці, їдучи кіньми на навчання в гімназію, попав під потяг і втатив ліву ногу, а мама загинула. Навчався в Житомирській духовній семінарії, там захопився іконописом і зрозумів, що хоче бути художником. В 1926 році з дерев’яним протезом, який зробив собі сам, Ніл їде до Варшави вступати у Варшавську академію мистецтв. Багато вчиться і працює. В 1932році за портрет «Мазепа» нагороджується Почесним дипломом Варшавської академії, яка дала Нілу Хасевичу не тільки блискучу освіту, а й зробила знаменитим художником світового значення. У 1935 році завершилось навчання у Варшаві. Поляки пропонують польське громадянство, але він відмовляється і повертається в рідне село. В час коли працює вчителем, в 1939 році у Варшаві виходить альбом «Книжні знаки Ніла Хасевича». Деякий час працює художником-графіком у газеті «Волинь», яку редагував Улас Самчук. З 1943року, коли формується УПА, Хасевич активно вливається в підпільну роботу. Стає талановитим агітатором і пропагандистом, керує повстанською друкарнею. Створює ілюстрації до сатиричного журналу «Український перець» та «Хрін». Знаменитий цикл «Волинь у боротьбі» присвячений героїчним подіям повстанського руху. Як казав сам Хасевич: «Я не можу стріляти з автомата, зате в моїх руках інша зброя - різець і липова дощечка. Я воюю з ворогом силою мистецтва». Художник створив близько 150 дереворитів. Практично весь час Ніл проводив у криївках і працював. Він не воював зброєю, але його зброя піднімала бойовий дух повстанців. Його вбили 4 березня 1952року.