Година-реквієм «Чорна рілля не орана…» (До Дня пам’яті жертв Голодоморів)

20.11.2025
Поділитись в соцмережах:
Година-реквієм «Чорна рілля не орана…» (До Дня пам’яті жертв Голодоморів)

Година-реквієм

«Чорна рілля не орана…»

(До Дня пам’яті жертв Голодоморів)

Пам’яті мільйонів українських селянських родин, які загинули мученицькою смертю від голоду 1932-1933 років, була присвячена година-реквієм: «Чорна рілля не орана…» Учні 9 В класу Рівненського ліцею №2 разом з класним керівником Ольгою Миколаївною Гребенюк прийшли в бібліотеку, щоб серед книг, створених на реальних подіях, дізнатись більше про ті страшні роки голоду, що спіткали українців. 1933 рік - найчорніший час в історії України. Важко навіть думками повертатися в ті страшні роки жахливої трагедії, яка сталася на родючій землі українського краю. Пам'ять про цю трагедію зібрана в документальних дослідженнях та художніх творах про які розповіла присутнім провідний бібліотекар Тетяна Логін. Індустріалізація, колективізація, вивезення зерна за кордон, селянські повстання, «бабські бунти», заборона селянам іти до міста по хліб, величезні податки, села під «чорними дошками», «торгсіни» - де українці дешево продавали свої коштовні вироби, золото, срібло, або вимінювали на їжу, заборона виїзду з України взагалі. Закордон не знав, або не хотів вірити, що в Україні ГОЛОД. Журналіст Гарет Джонс вперше в західній пресі написав про масовий голод в Україні. Ніхто не допоміг і не зупинив штучно створений голодомор.

Кінець 1933року:
Українці виморені штучним голодом
Україна втратила національну еліту
Україна стоїть на руїнах храмів
Україна позбулася всіх родинних цінностей і реліквій
Україна на десятиліття позбавлена національного, політичного та громадського життя
У вимерлі села завозять сім’ї з росії та білорусії
Радянська система не лише знищувала людей, а й забороняла пам'ять про ці події. Три покоління мовчали. Лише говорили: «Хліб святий, підійми і поцілуй, коли впав…» Молоді люди уважно слухали, відповідали на запитання, скуштували смачного хліба і запалили свічку памяті.
Пам'ять про цю трагедію - жива. 22 листопада не забудьте запалити свічку, адже кожен вогник у вікні це свідчення живих про те, що ми пам’ятаємо і виявляємо свою скорботу.