Історичне досьє «Український історик – дослідник українського козацтва»

06.11.2025
Поділитись в соцмережах:
Історичне досьє «Український історик – дослідник українського козацтва»

Історичне досьє

«Український історик – дослідник українського козацтва» 

Сьогодні знайомимо всіх відвідувачів бібліотеки з життям і творчістю видатного історика, етнографа, фольклориста, письменника, музеєзнавця, дослідника історії українського козацтва-Дмитра Яворницького, від дня народження якого виповнюється 170 років.
Автор понад 1500 наукових праць. Один з перших, хто детально вивчив всю історію запорозького козацтва та історію дніпровських порогів.
Народився в с. Сонцівка, зараз Борисівка, Херсонської області. Початкову освіту здобув у Харківському повітовому училищі, згодом навчався у Харківській духовній семінарії. У 1877 р. вступив на історико-філологічний факультет Харківського університету.
Після закінчення університету в 1881 р. Дмитро Яворницький викладає історію в різних середніх навчальних закладах Харкова. Навесні 1885 р. прочитавши серію публічних лекцій про запорозьке козацтво, зазнав утисків і звинувачень з боку місцевої влади. Окрім викладацької діяльності, Яворницький займається активною науково-пошуковою діяльністю досліджуючи архівні джерела з історії козаччини. Кожного літа він виїздив у археологічні експедиції до місць, пов’язаних із запорозькою минувшиною.
У 1892 р. вийшов друком перший том фундаментальної праці Дмитра Яворницького «Історія запорозьких козаків». Два наступних томи були опубліковані в 1895 і 1897 рр. Це видання стало підсумком багаторічної, кропіткої дослідницької роботи вченого, розпочатої ще в студентські роки.
У 1902 р. Дмитра Яворницького, вже знаного дослідника запорозької старовини, запросили очолити Катеринославський обласний музей ім. О. М. Поля. Сьогодні це місто Дніпро.
Після революції 1918 р. Дмитра Яворницького обрали професором Катеринославського університету, де протягом 1924–1929 рр. він очолював створену ним кафедру українознавства. Проте головною турботою дослідника й надалі залишався його музей. Наукова громадськість, високо оцінюючи внесок Яворницького у розвиток історичної науки в Україні, обрала його вченим-кореспондентом (1924), а згодом і академіком (1929) ВУАН. Разом з тим, радянська влада не надто прихильно ставилася до Дмитра Яворницького, закидаючи йому «буржуазний націоналізм» та співпрацю з контрреволюційними організаціями. У 1934 р. Яворницького звільнили з музею, відтак до кінця свого життя він лишався безробітним. Помер 5 серпня 1940 року навіки віддавши своє велике серце Україні і її народу