Риси до портрету
«Я воскрес, щоб із вами жити»
(До 130 років від дня народження Тодося Осьмачки, українського письменника та поета)
Сьогодні виповнюється 130 років від дня народження Тодося Осьмачки (1895-1962), українського поета, прозаїка, педагога, громадського та політичного діяча. На вшанування пам’яті письменника відвідувачам Центральна міська бібліотека Рівненської ЦБС запропоновано риси до портрету «Я воскрес, щоб із вами жити». Народився Теодосій Степанович Осьмачка 16 травня 1895 року в невеликому селі Куцівка, що на Черкащині в родині звичайного сільського робітника. Тодось мав чотирьох братів і двох сестер.
Після народження сина мати втратила слух і лише через 20 років він частково відновився. У душі Тодося на все життя залишилося почуття провини за каліцтво мами. Особливу роль у дитячі роки та подальшому житті письменника відігравав батько. У рукописі поеми «Поет» Осьмачка написав: «Присвячую пам’яті єдиного мого друга і найблагороднішої людини між людьми, мені знаними, мойого батька, Степана Осьмачки».
Майбутній письменник не мав шкільної освіти, бо у родині не було коштів для навчання. Хлопчик допомагав по господарству, як тільки міг – прибирав, носив воду та дрова. Пізніше навчався в Київському інституті народної освіти, вчителював у Києві та провінції. Рано почав писати, перша збірка поезій «Круча» вийшла 1922-го. Далі були збірки «Скитські вогні», «Клекіт», «Ротонда душогубців». Він був членом Асоціації Письменників та організації «Ланка». Він товаришував з Григорієм Косинкою, Валеріаном Підмогильним, Євгеном Плужником, Борисом Антоненко-Давидовичем, Павлом Тичиною. З початком Першої світової війни був мобілізований на фронт. Бачачи усю безглуздість війни, Осьмачка, за однією з версій, надумав симулювати туберкульоз, щоб його звільнили, і таки розпрощався з армією. За патріотичні погляди та поезії його було ув’язнено в Бутирці і відправлено на примусове лікування до Кирилівської психіатричної лікарні.
Від 1930-го, коли в Україні розпочалися гоніння на інтелігенцію, зазнавав постійних переслідувань і терору з боку критиків та влади. Його двічі заарештовували НКВ-дисти. Побоючись переслідувань НКВД, Тодось Осьмачка змушений був переїхати до Німеччини, а потім до США. З роками в нього проявлялися ознаки психічних розладів, до кінця життя страждав від манії переслідування. На кожному кроці йому ввижалися підіслані вбивці. Тому він мав панічний страх перед їжею з чужих рук. Він міг голодувати цілими днями, але не взяти шматка хліба навіть у добре знайомих йому людей. І цього страху він не позбувся до кінця своїх днів. В останні роки життя його стан значно погіршився. Загалом фізично сильний і витривалий, психічно він ламався дедалі більше. Усе частішими ставали галюцинації, він казав, що у його кімнаті умонтовані підслуховуючі апарати, що читають людські думки. Голос із тих апаратів глумився з нього. Він часто міняв помешкання, бо вірив, що це робота більшовицьких агентів.
Він мав надію отримати Нобелівську премію, однак постійне нервове напруження далося взнаки і 1961-го у Мюнхені, під час подорожі Європою, його паралізувало. Помер Тодось Осьмачка 7 вересня 1962-го у клініці для душевнохворих поблизу Нью-Йорка, куди його доправили на лікування друзі. Похований на православному кладовищі у Нью-Джерсі.
Запрошуємо у Центральна міська бібліотека Рівненської ЦБС долучитися до знайомства з життям та творчістю видатного письменника України.
