Зустріч з Тетяною Камерістовою: «Моя країна – мій суцільний біль» (Велике читання 2025)

На Рівненщині вже вчетверте стартував масштабний проект «Велике читання», який цьогоріч має назву «Рівненщина читає поезію в пікселі». Вся громада читатиме й обговорюватиме поезію військовослужбовців - рівнян, які добре знають, що таке захищати Україну. Їх твори – це відображення почуттів, це біль, боротьба, надія та віра в нашу Перемогу.

14 квітня у Центральна міська бібліотека Рівненської ЦБС відбулася зустріч з учасницею проекту Тетяною Камерістовою: «Моя країна – мій суцільний біль». На гостину до книгозбірні завітали учні 11-го класу Рівненського ліцею №11. Тетяна Камерістова – рівненська військовослужбовиця Збройних сил України, майор, учасниця АТО/ООС. За фахом - вчителька української мови, але за покликом душі змінила професію та стала військовослужбовицею. Вона поєднує службу в ЗСУ з творчістю. Вже тривалий час, ще з 9-ти років, пише вірші. На написання віршів її надихнула творчість Лесі Українки, і недарма серед побратимів та посестер вона має псевдо «Мавка». Перша книга поезій «Така, як є. Сповідь між рядками» - це ліричні вірші, але багато з них відображають сьогоднішні події. Вже наступна збірка поезій «Крила, обпалені війною» розповідає правду про жорстоку війну за допомогою патріотичного художнього слова. Але жінка завжди залишається Жінкою, попри всі випробовування і завжди прагне до любові. Всі ніжні та щемливі почуття Мавки зібралися у зовсім новій поетичній збірці «Я не можу тобі не писати…», де авторка відкриває своє жіноче серце та запрошує у безмежний світ кохання.

Пані Тетяна щиро ділилася своїми думками та переживаннями з присутніми, наголошувала на тому, що на долю саме нашої молоді випадає тягар післявоєнної відбудови країни. Це не буде легко, але ми маємо навчитися розуміти та відчувати наших військових, поважати їх та не забувати, яку надзвичайно високу ціну платять вони за майбутнє України. «Звичайні люди з нами у строю! Прості Герої – мужні, горді аси! Вони – незламні, в кожному бою від їхніх рук зникає біомаса!». Уклінно дякуємо пані Тетяні за щирість та мужність, за чесність, патріотизм, безмежну любов до України, за поетичні рядки, написані душею та серцем.

Отож, відчуйте силу слова, загартованого війною. Читайте поезію незламних!