Виставка-перегляд
«Життя, мов спалах блискавки»
В бібліотеці представлена книжкова виставка «Життя, мов спалах блискавки», присвячена творчості Василя Андрійовича Симоненка, який народився 8 січня 1935 р. в селищі Біївці Лубенського району на Полтавщині. Батьки його були колгоспники, усе дитинство пройшло на селі у важкі воєнні та повоєнні часи. 1952 р. закінчив середню школу в Тарандинцях і вступив на факультет журналістики Київського університету, який закінчив через п’ять років і працював у «Черкаській правді», «Молоді Черкащини», «Робітничій газеті».
Писати вірші почав ще в студентські роки, але в умовах прискіпливої радянської цензури друкувався неохоче. Перша збірка В. Симоненка «Тиша і грім», що вийшла у 1962 р., була під впливом сердечних почуттів чистого і довірливого юнака, захопленого періодом «хрущовської відлиги». Збірка була схвально сприйнята критиками і читачами.
Разом з іншими талановитими представниками української молоді Василь Симоненко брав участь у роботі Клубу творчої молоді, їздив Україною, спілкувався із ровесниками. Потім поет працював в комісії, що займалася розслідуванням масових розстрілів у катівнях НКВС. Потраплив під нагляд КДБ.
Улітку 1962р. представники міліції заарештували та жорстоко побили його. Відмовлялися друкувати твори, друзі відвернулися. Восени 1962р. розпочав написання щоденника «Окрайці думок», а у 1963р. вийшла казка «Цар Плаксій та Лоскотон».
На початку вересня 1963р. ліг у лікарню, оскільки після побиття його мучили болі, було діагностовано рак нирок. Помер він 14 грудня 1963 р. Поет прожив лише 28 років.
З великими труднощами друзям В. Симоненка вдалося надрукувати його твори: 1964 р. – «Земне тяжіння», 1965 р. – збірку новел «Вино з троянд», 1966 р. – «Поезії», 1981 р. – «Лебеді материнства».
Користувачі бібліотеки знайомились з творчістю Василя Симоненка, із захопленням читали вірші автора. Наша юна читачка, учениця 9-В класу Ліцею №22 Соломія Кавка розповіла нам, що дуже захоплюється творчістю поета, знає напам'ять майже всі його вірші. Соломія продекламувала один із віршів В. Симоненка, який їй найбільше подобається – «Хіба не фантастично».
