Народознавча година
«Від матері до доні, від бабусі до онуки»
На ній і гроно, і пелюстка,
І небо райдуги на ній...
Мов берегиня вроди хустка
Здавен у нашій стороні.
Хустка на хрестинах, на весняних хороводах, на сватанні, на вінчанні, на проводах козака на війну, хустка при закладенні будинку, при похованні.
Хустка і в радості, і в печалі.
Зберігає український народ, як давній символ, пам'ять про хустину
Справді, українська хустина - це витвір мистецтва. Колись хустки в Україні вишивали шовком, сріблом, золотом.
У наш час хустина стала прикрасою до жіночого вбрання, відкриваючи гарне жіноче волосся, красу зачіски і обличчя.
Проходять роки, десятиліття, виростають нові покоління, з'являється нова мода, та ніколи не можуть зникнути з пам'яті людської добрі традиції прадідів, їх обереги поруч нас, не дають нам забути, що ми - діти народу українського.
Шанувальники хустки зібралися на народознавчу годину "Від матері до доні, від бабусі до онучки" у бібліотеці-філії №5.
Вірші про хустку читали Валентина Антонюк та Рая Парчук.
Бібліотекарі розповіли історію походження хустки.Зробили фотосесії біля виставки-інсталяції, як дорослі так і діти, які також взяли участь у заході.
Низький уклін усім, хто прийшов на зустріч із нашою хусткою-берегинею.Хай завжди береже вона тепло ваших душ і живе вічно, як наша невмируща мати - Україна.
