Тематичний огляд
"Мойсей українського Духу»
17 листопада виповнюється 155 років від дня народження Климентія Шептицького, громадського і релігійного діяча, архімандрита УГКЦ, мученика за віру та «Праведника народів світу». Сьогодні в бібліотеку завітали учні Рівненського музичного фахового коледжу РДГУ з викладачем Ольгою Литвиновою для ознайомлення з життєвим шляхом цієї непересічної особистості.
Рід Шептицьких - один з найдавніших шляхетних родів України, чия історія походить з часів формування Галицько-Волинського князівства. Усі вони мали заслуги на освітній, культурній та духовній ниві.
Казимир Шептицький (Климентій) народився в с. Прилбичі Яворівського р-ну Львівської обл. на той час - (Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина). Він був шостою дитиною у сім`ї графа Івана Канти і Софії Шептицьких, а також молодшим братом майбутнього митрополита Греко-Католицької Церкви Андрея Шептицького. Початкову освіту він одержав вдома, від найманих вчителів під наглядом матері. У 1882-1887 роках Казимир навчався в Гімназії св. Анни у Кракові, з відзнакою склав іспит зрілості. В той же час Казимир сказав батькам, що хоче стати монахом за прикладом старшого брата Романа (Андрея Шептицького). Але обидва сини чули від батька вимогу, перш ніж вступити до монастиря, належить здобути ґрунтовну освіту. Тому в 1887 р. він розпочав навчання на відділі права Ягелонського університету в Кракові. У наступних роках (1888-1890) продовжував студії права по одному році в Мюнхенському університеті Людвіга Максиміліана, через рік подався в Інститут політичних досліджень у Парижі. Закінчив навчання в Краківському Університеті, отримавши академічний ступінь доктора права, а вірніше «доктора обидвох прав» (був фахівцем з світського та канонічного права). Повертається до дому, допомагає батькові в управлінні родинними маєтками. Казимир також зробив успішну політичну кар’єру. Він був бажаним гостем у будинках європейської знаті, світських салонах і постійно мусив відбиватися від надокучливих знайомих, які його хотіли оженити. Блискуча кар’єра та світське життя з усіма його принадами не задовольняли Казимира Шептицького, бо він завжди прагнув глибшого духовного життя. Покликання Казимира до чернечого життя дозрівало довго, аж до 1910 р., коли він вирішив присвятити себе служінню Господу у 1911 р. Казимир починає здійснювати своє покликання до монашества. 1913 році Казимир прийняв перший монаший постриг з новим іменем Климентій. Був настоятелем монастиря святого Йосифа у Львові. Дбав про розвиток та збереження українського сакрального мистецтва. 1947 р. о. Климентій Шептицький - заарештований. В’язниці у Львові, Києві, Москві, Володимирі. 1 травня 1951 р. у Володимирській в’язниці добігло кінця земне життя блаженного священномученика Климентія Шептицького. Поховання відбулося 3 травня о 3 год. ночі на міському кладовищі, відразу під стінами тюрми, де ховали усіх в`язнів, без жодного зазначення особи. Віднайти місце поховання о. Климентія наразі не вдалося. У 1991 р. архімандрит Климентій Шептицький був посмертно реабілітований. Арешт і ув`язнення на 8 років визнано незаконними і безпідставними. У грудня 2016 року Музеєві народної архітектури та побуту у Львові, на місці Свято-Іванівської лаври, що заснували брати Шептицькі, присвоїли ім’я блаженного Климентія Шептицького.
Під час Другої світової війни Андрей і Климентій Шептицькі рятували львівських євреїв. У монастирях переховували понад 200 дітей, яким роздали фальшиві документи з українським іменами та прізвищами. Географія місць переховування євреїв вражає. У Львові їх оберігали в Митрополичих палатах і в Монастирі святого Йосифа, в Українському шпиталі "Народна лічниця", що був місцем не лише переховування, а й лікування євреїв, взуттєва фабрика "Солід" на Трибунальській, в монастирях: у Свято-Іванівській лаврі на львівському Кайзервальді; Святоуспенській лаврі в Уневі; Чоловічому монастирі святого Івана Хрестителя у Зарваниці; Святоандреївському скиті в Підлютому на Станіславівщині; монаших домах у Коростові на Сколівщині; монашому осередку студитів у Дорі на Гуцульщині; жіночому монастирі Покрови Пресвятої Богородиці у Якторові з дочірніми домами у Брюховичах біля Львова, Гаях біля Тернополя, у самому Львові (вулиця Убоче, 4), у Перемишлянах, Підгайцях і Уневі.
