Бесіда-обговорення
«Остап Вишня – про життя та творчість»
Остапа Вишню насправді звали Павло Губенко, і народився він на одному з хуторів біля села Грунь Полтавської губернії в листопаді 1889 у багатодітній родині (у батьків було 17 дітей, і всі вони отримали гідну освіту).
Гумористичний хист у нього був від мами Параски. Вона добре співала, була дотепною та сипала жартами-примовк Добре навчався у школі й мріяв стати вчителем, однак доля повернулася інакше… Як письменник, Остап Вишня залишив доволі велику культурну спадщину. Одні з найвідоміших його робіт є такі, як: збірки “Кому веселе, а кому й сумне”, “Літературні усмішки”, “Мисливські усмішки”, твори “Моя автобіографія”, “Сом”, “Щука”, “Заєць” та інші
Псевдонім Остап Вишня з’явився 1922 р. в газеті «Селянська правда» під гуморескою «Чудака, їй-богу». Уже наступного року під цим іменем вийшла і перша збірка гуморесок
Чому він обрав саме такий псевдонім? Кажуть, він просто дуже любив вишні.
26 грудня 1933 р. Остапа Вишню заарештували. Відомо, що після допитів письменник був змушений узяти на себе звинувачення щодо участі в контрреволюційній діяльності. Відтак його було засуджено до розстрілу, який згодом замінили на десятирічне ув’язнення. Звільненням письменника опікувалися М. Рильський, О. Довженко, Ю. Яновський.
26 лютого 1944 р., повернувшись із заслання, письменник у газеті «Радянська Україна» опублікував славнозвісну «Зенітку».
Після закінчення Другої світової війни Остап Вишня став членом редколегії журналу «Перець».
У 1955 р. митця було реабілітовано. За рік його не стало... Похований письменник на Байковому кладовищі в Києві.
