Книжкова виставка
«У вирі громадського та культурного життя»
У вирі громадського та культурного життя до 160-річчя з дня народження Михайла Коцюбинського
Михайло Коцюбинський був людиною з великим серцем. А як інакше? У своїй родині він був улюбленцем. «…Багато він давав сім'ї, але й багато мав од неї. Все було пристосоване для того, щоб «таткові»... було гарно жити, щоб не заважати йому, не турбувати дрібницями, коли він сам не захоче того. Правда, він дуже любив свою сім'ю, й інтереси кожного члена її — дорослого й малого. Їх горе й радощі він завжди носив у своїй душі. Але його інтереси — інтереси вищого порядку, як людини вищих здібностей, письменника й поета, свято зберігались сім'єю». Такий спогад про свого товариша залишив Микола Чернявський.
В родині й справді все підпорядковувалося батькові – Михайлові Коцюбинському. Коли він працював над новим твором у своєму чернігівському будинку, його дружині Вірі Устимівні варто було лише підняти догори палець і сказати дітям: «Тихо, тато працює», так відразу ж у будинку ставала повна тиша. Мабуть, мало хто знає, що в родині і мама, і дружина завжди називали його Мусею. Не Михайликом чи Мишком, а Мусею.
Добрий характер Михайла Коцюбинського допоміг йому багато з ким потоваришувати. Теплий погляд очей, чутлива душа, доброта – усе це дозволяло йому легко знаходити ключ до будь-чийого серця. Він допомагав молодим письменникам та художникам упевнено ставати на творчий шлях. Він першим розгледів неабиякий талант молодого Павла Тичини, який згодом передав нащадкам заповіт свого наставника: «Він залишив усім нам... найвищий заповіт: ніколи не розминатися з людиною і завжди бути вірним рідному народові, правді, соціальній справедливості й свободі».
Разом з дітьми у Бібліотека філія №2 Рівненської ЦБС ми створювали ілюстрації до казки Михайла Коцюбинського "Десять робітників"
А які казки Михайла Коцюбинського пам'ятаєте ви?
