Народознавча година
«Купальський віночок»
Українська культура сповнена різноманітними святами й традиціями. Частина з них сягає корінням ще дохристиянських часів. У ніч з 23 на 24 липня українці відзначають день Івана Купала – свято, оповите магічними ритуалами й обрядами. За часів Київської Русі, предки сучасних українців також відзначали це свято у день літнього сонцестояння. Дівчата пускали вінки на воду. Один – загадували на себе, інший — на хлопця. Якщо вінки сходились докупи, то дівчині судилося бути у парі з коханим.
Був також обряд перестрибування через вогонь – він дійшов і до нас. Спершу стрибали хлопці, а потім пари. Вважалося, що купальське полум’я мало чудодійні властивості, вберігало від хвороб, злих чарів, безпліддя. У багатті спалювали образ Купала. Також відомий обряд потоплення Марени – так вшановували, задобрювали .
І яке ж свято Купала без пошуку цвіту папороті (ще його називали Перунів цвіт). Шукали його парами. Біля багаття залишалися охоронці, а то ще якась відьма прийде по чарівний попіл. Хто знайшов цвіт папороті, той розумітиме мову тварин і рослин, знайде зачаровані скарби. Уже з приходом християнства існувало повір’я, що квітку стереже “нечиста сила”. Бо колись наші предки вірили: набути дивовижні знання міг той, хто мав зв’язок з покійними.
Івана Купала вважають одним з найбільш магічних днів у році, тож проведення обрядів є обов'язковою частиною його святкування. Дорослі та діти з неабияким захопленням здійснюють традиційні ритуали Купала. Вважали, що в цей день відбувається шлюб вогню та води. В одних джерелах це Купало (символ сонця у зеніті) і Лада (дочка Дани – богині води).
Сьогодні,в бібліотеці -філії 5,зібралися читачі щоб відтворити давні традиції святкування Купала.
Під час святкування прикрашали деревця, довкола нього водили хороводи. Купало і Ладу садили поблизу води, годували їх, співали пісень і танцювали коло них, називали нареченими. . Деревце мало назву марена, гільце, купайло, купайлиця. Дівчата водили навколо нього хороводи, а хлопці розпалювали багаття.Дівчата плели а потім пускали вінки на воду. Один – загадували на себе, інший — на хлопця. Якщо вінки сходились докупи, то дівчині судилося бути у парі з коханим.
