Поетична відеомандрівка” Скрипучі двері пам'яті причинено”

23.05.2024
Поділитись в соцмережах:
Поетична відеомандрівка” Скрипучі двері пам'яті причинено”

Поетична відеомандрівка

"Скрипучі двері пам'яті причинено"

Цьогоріч минає 75 років від дня народження талановитого поета, перекладача, художника і мистецтвознавця, одного із лідерів українського літературно-мистецького андеграунду 1960-1980-х років - Григорія Петровича Чубая (Грицька Чубая).

На жаль, він прожив коротке, але змістовне життя. Можна тільки уявити, скільки б Грицько Чубай зробив на культурній ниві, аби його не здолала важка хвороба.
Народився 23 січня 1949 року у селі Березини Козинського району Рівненської області у селянській сім'ї. Навчався у Московському літературному інституті. Писати почав у ранньому віці.
Йому не вдається вступити до Київського університету через виступ перед пам'ятником Шевченку, де він намагався трактувати твори Кобзаря не так як офіційна пропаганда. Після цього повернувся додому й працював на радіо у Радивилові.
Після написання антирадянської та антиімперської за сутністю поеми "Вертеп" приїжджає до Львова, де з великим успіхом її читає у середовищі молоді. Там же знайомиться з подружжям Калинців — Ігорем та Іриною, братами Горинями, В. Чорноволом, В. Морозовим. Друзі та близькі називають поета Грицьком, як він сам волів. Після зближення із "антирадянськими елементами" у Г. Чубая починаються обшуки та переслідування, інспіровані КДБ. Вважаєтся, що така постійна нервова напруга підірвала здоров'я поета.
У 1970 році одружується та залишається жити у Львові на Погулянці. Організовує та видає "Скриню" — один із перших самвидавівських журналів України, де друкуються твори Г. Чубая та його друзів.
16 травня 1982 р. Григорій Чубай помер. Поховано його було на Сихівському цвинтарі. За клопотаннями родини та Львівської організації Спілки письменників України Львівська міська рада дозволила у грудні 1995 р. перезахоронити останки поета на полі № 11 Личаківського цвинтаря. 15 вересня 2007 р. на могилі поета встановлено пам'ятник. Тільки посмертно його прийняли до Спілки письменників України. І тільки тоді радянська влада дозволила друкувати його вірші та поеми, переклади з Блока, іспанських, чеських та польських поетів. У 1990 році вийшла його книжка "Говорити, мовчати та говорити знов", перекладена польською та іспанською, а у 1999 — "Плач Єремії", а у 2013 - "П'ятикнижжя".
Грицько Чубай був батьком Тараса Чубая, лідера гурту "Плач Єремії", та Соломії Чубай, авторки проекту "Грицько Чубай".
Ми пам'ятаємо своїх...