Виставка-хроніка
"Аеропорт... пекельна смуга"
Любов Пшенична
Загиблому "Кіборгу"
Василеві Жуку
Біля своєї школи він не пройде ніколи,
Не засміється дзвінко і не гукне дівчат.
Часу назад не прокрутиш і не відчуєш болю -
Не стане душа навшпиньки, якщо не звідає втрат.
Якби повернути раннє останнє його прощання,
Віддав би товаришу книгу, покликав на каву в дім,
Чи, може, у зірний вечір зізнався б комусь в коханні,
Чи слово знайшов ласкаве сказати братам своїм.
Та ми не праві, як завше, свідомо чинимо спротив
І обираємо в долі значимо гарячу мить...
Хтось мусить тепер здійснити усе, що відклав "на потім",
І найцінніше - навчитись за себе й за нього жить.
2015.
