Виставка однієї книги
"Енеїда Івана Котляревського"
Славнозвісна «Енеїда» Івана Котляревського – це не лише поема, яка започаткувала нову українську літературу, а й унікальний твір, в якому зберігся опис харчування наших предків. Для нас цей опис цінний ще й тим, що збережена особливість та культура харчування українців. Шкода, що більшість цих кулінарних шедеврів втрачено. Але будемо сподіватись на відродження, бо це того варте!
«Латин по царському звичаю
Енею дари одрядив:
Лубенського шмат короваю,
Корито опішнянських слив,
Горіхів київських смажених,
Полтавських пундиків пряжених
І гусячих п’ять кіп яєць;
Рогатого скота з Лип’янки,
Сивухи відер п’ять з Будянки,
Сто решетилівських овець».
Пундики готували з прісного тіста на яйцях та сироватці. Після того, як тісто відстоїться, його розкачували на тоненькі коржі й підсмажували, а далі складали один на один, перемазуючи засмажкою з цибулі та їли гарячими.
«Там лакомини разні їли,
Буханчики пшеничні білі,
Кислиці, ягоди, коржі
І всякі різні витребеньки…»
У цих описах привертають увагу різноманітні страви з борошна та круп. І недаремно, адже Україна завжди була «житницею Європи».
Багато з перерахованих Котляревським страв уже загубилися, на жаль, серед плину часу, але їх цілком можна оновити. Це і зубці (зерна обтовченого ячменю, підсмажені), і путря (ячмінна кутя з солодким квасом), і кваша (солодке тісто), і баба-шарпанина (народна страва із пшеничного тіста, риби, конопляної олії, підсмаженої цибулі), і багато чого іншого. Не дивно, що гості із задоволенням це все “лигали”, “глитали”, та ще й “замурмотали, як коти”. І ми їх розуміємо! В Україні споконвіків вміли дуже смачно готувати!
Приємно дивує й асоритимент страв, які вживали закохані Дідона та Еней:
«І в кахлях понесли пашкети
і киселю їм до сити;
Гарячую, м’яку буханку,
Зразову до рижків печінку,
Гречаних з часником пампух».
На превеликий жаль, кисіль також віднесено зараз до архаїчних страв. Чи багато ви бачили ресторанів, де його пропонують?
«Тут з салом галушки лигали,
Лемішку і куліш глитали»
Що цікаво, галушки були на той час вишуканою стравою, яку подавали на прийомах і готували зазвичай з гречаного та житнього борошна. На сьогодні, на жаль, вони стали лише доповненням до українського борщу, не більше.
«Троянцям всім дали тетері»
«Тетеря» – це була страва, схожа на куліш, яка готувалася з пшона і заправлялася рідким гречаним або житнім тістом. Варили її на м’ясній, або рибній юшці, а приправляли затовченим салом з цибулею і часником або засмажкою з цибулі на олії. До пісної тетері додавали хрін із квасом та часник.
Про десерти в «Енеїді» сказано таке:
«І ласощі все тілько їли,
Сластьони, коржики, стовпці».
Сластьони – шматочки дріжджового тіста, які смажили на олії, як зараз би сказали, у фритюрі. Стовпці, або їх ще називають гречаниками – млинці з дріжджового тіста, які їли зі сметанкою.
Ну і на завершення – що робити, коли багато їв та пив? В «Енеїді» є рецепт:
«Дідона рано ізхопилась,
Пила з похмілля сирівець».
Сирівець – це хлібний квас.
Тож разом із “Енеїдою” Котляревського запрошуємо вас долучитися до відновлення традиційних українських страв! Нехай це стане нашою сьогоднішньою історією, яка приблизить нашу Перемогу
