Виставка-портрет ”І пензлем художника і гострим пером”

25 листопада 1838 року народився Іван Нечуй- Левицький - письменник, перекладач, публіцист, педагог, основоположник «реальної української літератури».

Всі ми з шкільної лави знаємо про найвизначніші твори письменника «Микола Джеря», «Бурлачка» , «Кайдашева сім‘я» та його почасти веселі і смішні - але дуже реалістичні, з домішкою гіркоти, оповідання «Баба Параска та баба Палашка». Але мало хто знає, що однією з найбільших заслуг велета духу Івана Семеновича Нечуя-Левицького є те, що він був одним з перекладачів на українськоу мову найголовнішої книги християнського світу – «Біблії» («Святе письмо Старого і Нового Завіту»). Слід зауважити, що повний переклад «Біблії» українською мовою було розпочато Пантелеймоном Кулішем, згодом до нього приєднався І.Нечуй-Левицький, а в 1869 р. вони залучили до перекладу Івана Пулюя. На теренах України, у Києві, цей переклад уперше був виданий лише 2000 року.

Нечуй-Левицький захоплювався історією рідної України та відображав її у творах : «Унія і Петро Могила, київський митрополит», «Перші київські князі Олег, Ігор, Святослав і Святий Володимир і його потомки», «Український гетьман Богдан Хмельницький і козаччина», «Князь Олег, Святополк Окаянний, Ярослав Мудрий» . У його доробку є й фантастичні твори – казки: «Запорожці», «Скривджені й не скривджені», «Бідний думкою багатіє», в яких автор прославляє славне минуле часів Запорозької Січі.

Про всі ці речі і факти з біографії великого українця розповіла сьогодні відвідувачам бібліотекар Олена Корнатовська.