Творчий портрет
«Гордість України - Мирослав Скорик»
85 років тому, 13 липня у Львові, в родині визначних суспільних діячів, просвітників, представників науки, культури і мистецтва, народився майбутній всесвітньо відомий композитор – Мирослав Михайлович Скорик. Маленький хлопчик, в якого двоюрідна бабуся Соломія Крушельницька помітила неабиякі музичні здібності та заохотила талановиту дитину до серйозних занять музикою, став геніальним українським композитором. У 1945 році Мирослав розпочинає навчання у Львівській музичній школі при консерваторії, а в 1947 році- всю родину було репресовано більшовицьким режимом, та разом з іншими представниками інтелігентних галицьких родин, було вивезено до кемеровської області, де сім’я перебувала аж 10 років. Але і там юнак продовжує музичні заняття. Його вчителькою з фортепіано стала Валентина Канторова, учениця Сергія Рахманінова, яка також опинилась у більшовицькому засланні. До Львова з сибіру Скорик повертається в 1955році (на щастя з «чистим паспортом») та вступає до Львівської консерваторії ім. М. Лисенка. Після завершення навчання стає аспірантом Московської державної консерваторії ім. П. Чайковського. З 1963 року починає працювати викладачем Львівської консерваторії, прийнятий до Спілки композиторів України. Організовує естрадний ансамбль «Веселі скрипки». Пише пісні й інструментальні твори розпочавши нову лінію української естради. Є автором музично-театральних творів, вокально-симфонічних та симфонічних творів, камерно-інструментальних творів, фортепіанних та вокальних творів, концертів для камерного оркестру та для інструментів соло з оркестром. Мирослав Скорик – гордість України. Навіть ті, хто незнайомий з творами композитора знають пісню «Свіча», яка щорічно звучить в день пам’яті жертв Голодомору в Україні 1932-1933 рр., слова якої поет Богдан Стельмах поклав на щемливу мелодію, яку створив Мирослав Скорик.
