Літературна візитка ”Я поведу Вас у вічність”

Справжнє ім'я-Вацлав Вацик. Народився 23 квітня 1923 р. в селі Конюшівці на Вінниччині в селянській родині. Закінчивши середню школу, вступив до Харківського авіаційного училища. Однак не закінчив його, тому що потрапив на фронт. Став командиром кінного загону.

Після війни він навчався на заочному відділі Житомирського сільськогосподарського інституту (1949—1953), працював у газеті, на кіностудії імені О.Довженка. У спогадах про Василя Земляка, неодмінно підкреслюється його тонкий артистизм, делікатність, замріяність і рідкісна душевна щирість, любов до природи.

Слави зажив письменник після появи друком двох його повістей — "Рідна сторона" (1956) та "Кам'яний брід" (1957), які він присвятив темі українського повоєнного села. До літературної спадщини Земляка також відносимо повісті "Гнівний Стратіон" (1960), "Підполковник Шиманський" (1966), роман-дилогію "Лебедина зграя" (1971) і "Зелені млини" (1976), трагедію "Президент" (1974—1976), кіносценарії "Олесь Чоботар", "Новели Красного дому", "Останній патрон". Писав він також оповідання, нариси та літературно-критичні статті.

В оповіданні "Тихоня" письменник описав дружбу хлопчика Толі з конем "складного норову" Тихонею. Хлопчику вдалося своєю добротою ітурботою огорнути недовірливу та норовливу тварину. Людяність у ставленні до оточуючих може творити справжні чудеса, що виявляти турботу необхідно не тільки до іншої людини, але й до природи, яку ми просто зобов'язані оберігати.