Реалії нашого часу такі, що ми всі змінилися, ми навіть перестали гостро реагувати на смерть. Вчені відмічають, що є люди більш стресостійкі, ніж інші, як правило це творчі люди. Наприклад, під час другої світової війни, навіть перебуваючи в концтаборах, певний відсоток людей зберігав своє здоров'я, працездатність і любов до життя. Але як потрапити в цей відсоток? Перш за все, потрібно знайти свою точку опори. Для когось це сім'я, в іншого - робота, волонтерство, хоббі. Кожен, хто має ціль, ідею - має свою опору.

Зараз будь-які реакції - нормальні реакції на сьогоденні обставини. Є певний відсоток прихованої психіатрії серед населення, і зараз, в важкий період, вона проявляється назовні.. Ніхто не знає, що саме послужить тригером, який стане критичним для людини. Це може бути запах, відчуття, звук, смак, що буде нагадувати про травматичну подію. Це стосується всіх, хто пережив втрату, трагедію, особливо воїнів, ВПО та дітей. Навіть ті люди, що не пережили жахіть особисто, можуть уявити таке, що травмує їх організм. Тому велике прохання не перепрощувати жахливі події по Інтернету, тому що навіть через роки ці репости можуть стати тригером для когось.

Рекомендується при зустрічі з неадекватом не ескалувати конфлікт ні в якому разі. Викликати поліцію, за можливістю знімати на відео. Основне - зберігати спокій, певну відстороненість, зберігати толерантність.

Дякуємо пані Іванні за цікаву лекцію та з нетерпінням чекаємо наступних зустрічей.