Літературний портрет: "Найвидатніший представник когорти митців - патріотів"
(85років_від дня народження Миколи Вінграновського українського письменника поета режисера сценариста).
Микола Вінграновський - поет - шістдесятник, сценарист, кіноактор,, лауреат кількох премій: Державної премії ім.Т.Шевченка(1984); літературної премії"Благовіст"; премії Фундації Антоновичів(США); заслужений діяч мистецтв України( з 1997).
Народився 7 листопада 1936 року у с.Богопіль поблизу Первомайська Миколаївської області. По закінченні школи вступив до Київського театрального інституту на акторський відділ, де познайомився з українським письменником Олександром Довженком, який забрав його до Москви. У 1960 році закінчив Всесоюзний державний інститут кінематографії, із цього ж року він - режисер Київської кіностудії художніх фільмів імені О.Доаженка. Автор збірок:"Атомні прелюди,"(1962), "Сто поезій(1967),"На срібнім березі,,,(1978), "Київ"(1982), Губами теплими і оком золотим"(1984),"Цю жінку я люблю"(1990).
Писав твори для дітей, які склали 6 окремих збірок. Створив чимало повістей, роман, історичний нарис.
Літературне покоління - їх називали " дітьми війни". На їхню дитячу долю випали тяжкі випробовування воєнного лихоліття та повоєнної відбудови. І ці враження потім лягли в основу багатьох їхніх творів.
1967 рік збірка ",Сто поезій"( але насправді їх було 99). Це сталося внаслідок різних цензурних втручань і перетрясок, і така невідповідність мала символічний вигляд, бо вказувала на ті труднощі, які поетові доводилося долати на шляху до читача. Потрібна була велика душевна опірність, щоб вистояти, залишитися собою, говорити з читачем несфальшованим голосом. Виразним свідченням подальшого творчого розвитку стала збірка:" На срібнім березі,(1978), А 1984 року вийшла просто дивовижна невеличка книжечка:" Губами теплими і оком золотим". У ній органічно переплелися і картини природи, і спогади дитинства, й інтимна лірика і химерія і казка, і гумор, і затамована жура.
З його прозових творів найкращі це ті, де відтворено світ дитинства або сферу співжиття людини і живої природи.
Діти для Вінграновського - не просто тема, а й особливе ставлення до життя, внутрішньо близьке йому. Не випадково,, він з великою радістю писав вірші для дітей і про дітей. І в них,, був собою. Його дитячі вірші - принципово новаторські тим, що співмірні з дитячою уявою., І проливають нове світло на природу всієї поезії, в якій живе дарована людям у дити
