Поетичний зорепад "Душу свою поет повинен берегти"
Поетичний зорепад "Душу свою поет повинен берегти" до 85-річчя від дня народження Миколи Степановича Вінграновського.
Його голос треба чути: дужий, крицевий, а з відмахом правиці карбується розкотами перших весняних громів. Такий Микола Вінграновський і в поезії - напружено глибокодумний, вибухоневтримний, красивий і достоту точний словообразах, звукооркестровці:
Прилетіли коні - ударили в скроні.
Прилетіли в серпні - ударили в серце.
Ударили в долю, захмеліли з болю,
Захмеліли з болю, наїржались вволю.
Отакі-то коні - сльози на долоні.
Народився Микола Степанович Вінграновський 7 листопада 1936 року в місті Первомайську на Миколаївщині. У 1960 році закінчив Всесоюзний інститут кінематографії в Москві. Працював на Київській кіностудії імені О. Довженка.
Перший серйозний дебют як поета стався 7 квітня 1961 року. В "Літературній газеті" було вміщено п'ятнадцять віршів поета. А у 1962 року вийшла в світ книга - "Атомні прелюди", яка за словами Івана Дзюби "вразила і окрилила своєю незвичайністю - маштабністю поетичної думки й бентежною силою уяви".
Далі були книги "Сто поезій" (1967), "Поезії" (1971), "На срібнім березі" (1978), " Київ" (1982), "Губами теплими і оком золотим" (1984), "Кінь на вечірній зорі" (1987).
Поезія Миколи Вінграновського багата за жанрами і віршовими формами - це класичні сонет і елегія, медитація, романс, станси.
Микола Вінграновський - автор доброго десятка поетичних і прозових книг для дітей, серед яких - "Літній вечір", "Ластівка біля вікна", "Первінка", "Сіроманець", "У глибині дощів", а також роману "Северин Наливайко", кількох кіносценаріїв.
Помер Микола Вінграновський 26 травня 2004 року в Києві.
Ходімте в сад. Я покажу вам сад,
Де на колінах яблуні спить вітер.
А згорблений чумацький небопад
Освітлює пахучі очі квітів.
Я покажу вам сливи на сучках,
Що настромились, падаючи мовчки.
Затисла груша в жовтих кулачках
Смачного сонця лагідні жовточки.
У полі спить зоря під колоском
І сонно слуха думу колоскову,
І сонна тиша сонним язиком
Шепоче саду сиву колискову.
То кажани. То кажанячий ряд
Заплутався у сонному волоссі ночі...
Ходімте в сад. Я покажу вам сад.
Його сумління покажу вам очі.
