Слово до слова – зложиться мова

21.02.2021
Поділитись в соцмережах:

Слово до слова – зложиться мова
(до Міжнародного дня рідної мови)

Міжнародний день рідної мови, також Міжнародний день материнської мови (англ. International Mother Language Day) — день, який відзначають щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року. Про «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності» було оголошено на XXX сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, що проходила 26 жовтня — 17 листопада 1999 року в Парижі.
Історія дня, на жаль, має трагічний початок. 21 лютого 1952 року у Бангладеш (Східний Пакистан) пакистанська влада жорстоко придушила мітингувальників (це були переважно студенти), які висловлювали свій протест проти урядової заборони на використання в країні своєї рідної – бенгальської, мови. Після проголошення незалежності Бангладеш у 1971 році, цей день відзначають в країні як день мучеників, вшановуючи пам’ять загиблих за рідну мову. Саме за пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови.
За даними ЮНЕСКО, у світі існує близько 6000 мов, 43% з них знаходяться під загрозою зникнення. На думку фахівців, це трапляється в тому випадку, коли її перестають, з тої чи іншої причини, вживати та вивчати більше 30% носіїв мови.
Мова – це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат кількатисячолітньої еволюції кожного етносу. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу. Мова – найважливіший засіб спілкування людей і пізнання світу, передачі досвіду з покоління в покоління.
Пропонуємо підбірку книг для ознайомлення і глибшого розуміння рідної мови, її історії і сьогодення.


Булаховський К.А. Цікаве мовознавство / К.А. Булаховський. – 2-ге вид., переробл. і розшир. – Львів : Апріорі, 2019. – 200 с. : іл.


Пропонована книжка запрошує читача в неймовірний і чарівний світ мовознавства. У ній ви дізнаєтесь, що таке мова, скільки мов на світі, якими можуть бути мови цивілізацій інших планет, як розшифрували єгипетські ієрогліфи та багато іншого. Значну увагу приділено українській мові – нашому з вами духовному багатству. Крім української, згадано десятки інших мов, наведено багатий ілюстративний матеріал, у тому числі призабуту українську лексику, приклади з фольклору та художньої літератури.


Мова – народ. Висловлювання про мову та її значення в житті народу / упоряд. О. Тихий. – Київ : Смолоскип, 2007. – 416 с.


У книзі «Мова – народ» зібрано документи і висловлювання видатних людей про мову (понад 250 авторів та документів). Декілька розділів збірки («Письменники, вчені та поети про роль та значення мови в житті народу», «Ставлення до мови», «Патріотизм») присвячені загальним питанням значення рідної мови, інші розділи («Тарас Шевченко про мову», «Доля української мови в історичному плані», «Трохи статистики») присвячені українській мові.
Упорядник збірки Олекса Тихий (1927 – 1984), член-засновник Української Гельсінської групи, закінчив роботу над рукописом у 1976 році, але невдовзі після цього був засуджений «за антирадянську діяльність». Збірка публікується вперше.



Ткаченко О.Б. Мова і національна ментальність (Спроба сучасного синтезу) / О. Ткаченко. – Київ : Грамота, 2006. – 240 с.


Вирішальну роль у державотворенні відіграє національна свідомість, що виробляється на основі національної ментальності, найяскравішим виявом якої є мова. Працю «Мова і національна ментальність» присвячено дослідженню зв’язків між цими явищами, установленню різних типів національної ментальності у зв’язку із своєрідністю певної мови й визначенню серед них місця української мови й ментальності.
Про складні проблеми автор розповідає просто й дохідливо, переконливо аргументуючи свою позицію, залучаючи багатющий матеріал із галузі лінгвістики, історії, соціології, народознавства тощо.


Ткаченко О.Б. Українська мова і мовне життя світу / О. Ткаченко. – Київ : Спалах, 2004. – 272 с.


Працю присвячено розвиткові й сучасному станові української мови в усіх труднощах її становлення, що дістають всебічне висвітлення (географічне, історичне, соціолінгвістичне, культурологічне тощо) в зіставленні з відповідними ситуаціями інших мов світу.


Пономарів О.Д. Українське слово для всіх і для кожного / О. Пономарів. – 2-ге вид. – Київ : Либідь, 2017. – 360 с.


У виданні містяться спостереження над традиційними й новими явищами в українській літературній мові, даються поради щодо вибору найкращих варіантів висловлення думки в галузі лексики, вимови, наголосу, морфології, синтаксису, стилістики, фразеології. Наводяться способи відтворення українських та іншомовних топонімів, антропонімів, етнонімів як окремих лексичних одиниць та як складників фразеологізмів. Розділ «роздуми і коментарі» відбиває різні етапи становлення української мови.


Русанівський В.М. Історія української літературної мови : підручник / В. Русанівський. – Київ : АртЕк, 2002. – 424 с.


Якою була функціонально перша українсько-руська літературна мова? Звідки вона прийшла? Які в ній стилі і яка між ними відмінність? Ви знайдете відповіді на ці питання в пропонованому підручнику. Далі ви довідаєтесь, як старослов’янська мора, що нею починалася українсько-руська писемність, поступово перетворюється в староукраїнську і дістанете відповідь на таке непросте запитання: чому староросійська літературна мова, яка живилася тими ж джерелами, що й старослов’янська, утвердилася як літературна, а староукраїнська занепала. Висвітлюються тут і початки зародження нової української літературної мови, і боротьба за розширення її функціональних меж у ХХ ст.


Климова К.Я. Основи культури і техніки мовлення : навч. Посібник / К. Климова. – 2-ге вид., випр. і доп. – Київ : Ліра, 2007. – 240 с.


У посібнику здійснено спробу систематизувати теоретичний матеріал з проблем формування культури і техніки мовлення, вміщений у підручниках, посібниках та окремих наукових і науково-популярних статтях, запропоновано схеми і таблиці.
Структура посібника відповідає змісту і завданням, визначеним програмою курсу «Основи культури і техніки мовлення» для педагогічних інститутів: кожна з 16 тем має теоретичну і практичну частини, список літератури для вивчення. Зміст практичних завдань зумовлений діяльнісно-комунікативним підходом до навчання і спрямований на розвиток продуктивної діяльності майбутніх учителів, на формування у них дослідницьких якостей і ораторських здібностей.


Громик Ю.В. Український правопис : навч. посібник / Ю. Громик. – Київ : Видавничий дім «Кондор», 2018. – 166 с.


Подано основні орфографічні та пунктуаційні правила, зауваження щодо словозаміни іменних частин мови та дієслова, а також систему вправ. Послідовно акцентовано увагу на складних орфограмах і пунктограмах. Робота з посібником дозволить підвищити рівень культури писемного мовлення.


Новий український правопис : навч. посібник. – Київ : «Центр учбової літератури», 2019. – 284 с.


Як відомо, під правописом розуміється така сукупність загальновизнаних і загальнообов’язкових правил, що встановлюють способи передання усної мови на письмі. Правопис охоплює також орфографію та пунктуацію. При цьому інколи терміни «орфографія» і «правопис» вживаються як тотожні, що насправді не зовсім правильно. Зазвичай, правопис складається історично і поступово, відбиваючи як давні традиції, так й нові тенденції в передачі звуків, слів і форм, що виявляються в кожній писемній мові на різних етапах її розвитку.
Український правопис у новій редакції, розробленій Українською національною комісією з питань правопису і схвалений 22 травня 2019 року Кабінетом міністрів України.


Береза Т Мова – не калька : словник української мови / Т. Береза, І. Зубрицька, Ю. Зелений. – Львів : Апріорі, 2016. – 664 с.


Сучасний словник гарної української мови «Мова – не калька» розкриває велич і красу рідної мови, звільняє її від суржику й чужомовних запозик. Словник містить самобутні українські слова та вислови, поставлені на противагу звичному (буденному) словниковому запасу сучасних українців. У Словнику опрацьовано понад 20000 найбільш проблемних слів та висловів украй потрібних для збагачення мовної культури.

Дорошенко Т.С. Словник труднощів української мови / Т. Дорошенко. – Харків : Торсінг плюс, 2012. – 656 с.


У словнику зібрані найбільш складні у вживанні слова. Пояснюється правопис слів, особливості наголошення, словотворення, подається граматична та стилістична характеристика слів, наводяться приклади можливої сполучуваності слів і керування.
У виданні окреслено зміни значень слів при вживанні паралельних закінчень іменників ІІ відміни у родовому відмінку, подано відмінювання прізвищ, імен, по батькові, числівників, перелік слів з літерою ґ. Окремо наводиться утворення кличного відмінка імен та по батькові.
Книга також містить «Словник релігійних термінів», в якому подається тлумачення основних релігійних та церковних понять.

Великий тлумачний словник української мови / упоряд. Т.В. Ковальова ; худож.-оформлювач Б.П. Бублик. – Харків : Фоліо, 2005. – 767 с. – (Б-ка держ. мови)


«Великий тлумачний словник української мови» налічує близько 40 тисяч слів і словосполучень, містить активну лексику української літературної мови, слова-терміни, що широко використовуються в писемному та усному мовленні, назви, пов’язані з релігійними поняттями, найуживаніші архаїзми, лексичні діалектизми, зафіксовані в літературних творах, а також і новітню лексику, що ввійшла до українського мовного фонду наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст..
До словника включено значну кількість слів іншомовного походження, що зумовлено насиченістю радіо- та телеефіру і періодичних видань інтернаціональною лексикою і термінологією, їх проникненням у різноманітні сфери сучасного життя.
До більшості реєстрових слів подано як ілюстрації словосполучення або речення, зафіксовані в лексичних джерелах. Також до словника внесено пов’язані з реєстровими словами фразеологічні вирази та складні одиниці термінологічної лексики із тлумаченням.