«Лиха коса Голодомору»

27.11.2020
Поділитись в соцмережах:

«Лиха коса Голодомору»

«Штучний Голодомор 1932-1933 років – злочин більшовицького режиму, від якого загинули мільйони українців. У світовій історії є не так уже й багато аналогів, які за масштабами, жорстокістю, цинізмом методів здійснення і наслідками дорівнювали б українській трагедії. Безумовно, маємо справу з планетарною соціальною катастрофою. Саме тому багато десятиліть правда про Голодомор перебувала під суворою забороною розголошення.»

Владислав Верстюк,

доктор історичних наук, професор.

Заступник голови

Українського інституту

національної пам'яті

Хроніка, архівні документи,спогади, тих хто вижив, публікації в тогочасній пресі… все це допоможе вам розібратися в причинах Голодомору та наслідках, які він спричинив  в Україні й винести свій вердикт.

28 листопада - День пам'яті жертв Голодоморів й у пам’ять про ці страшні події по всій країні оголошується хвилина мовчання, і люди ставлять на вікна запалені свічки.

Злочин / упоряд. Петро Кардаш. – К. : Вид-во ім. Олени Теліги, 2005. – 2-ге вид. – 560 с.

 

Книга торкається своїм змістом кількох епох нашої історії, вона має сумний зміст і засвідчує про нечуваний досі в світі геноцид проти українців. Наведені переконливі докази того, що українські землі постійно хотіли загарбати наші найближчі сусіди, а народ поневолити і примусити до рабської праці. Особливими свідками багатьох злочинів є потерпілі у ті страшні часи, розповіді яких ми знаходимо в книзі.

Тексти спогадів надруковані мовою оригіналів, поданою у першому виданні, із збереженням мовностилістичних та орфографічних особливостей. Перше видання вийшло у видавництві «Фортуна» . – Мельбурн, 2003р.

Розсекречена пам’ять: Голодомор 1932-1933 років в Україні в документах ҐПУ-НКВД. – Київ : ВД «Стилос», 2007. – 604 с.

 

У виданні представлено документи радянських органів державної безпеки – Державного політичного управління (ДПУ) та Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВС), що містять додаткову архівну інформацію про причини, перебіг і наслідки найстрашнішої трагедії в історії українського народу ХХ століття – Голодомору 1932-1933 років. Документи розповідають про здійснення органами держбезпеки масових політичних репресій, у тому числі й з метою приховування правди про Голодомор. Майже 70 років ці документи зберігались під грифами секретності і були недоступними для дослідників.

Марочко В. Голодомор 1932-1933 років в Україні : Хроніка / Василь Марочко, Ольга Мовчан. – Київ : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. – 294 с. 

Хроніко-документальне видання відтворює факти, події, явища в селах Української СРР 1932-1933 рр. – Голодомору, спричиненого суцільною колективізацією, надмірними хлібозаготівля ми, репресіями.

Використано опубліковані збірники документів і матеріалів, архівні фонди України та Росії, листування і таємні шифрограми Сталіна, листи селян до партійно-радянської номенклатури, доповідні записки іноземних дипломатів.

Колективізація і голод на Україні. 1929-1933 : зб. Документів і матеріалів  / АН України; Інститут історії України : упоряд.: Г.М. Михайличенко, Є.П. Шаталіна; відп. ред. С.В. Кульчицький. – Київ : Наук. думка, 1992. – 736 с.

 

У збірнику документів і матеріалів висвітлюються процеси, що відбувалися в українському селі в ході здійснення насильницькими методами суцільної колективізації і призвели до голодомору 1932-1933 р.

Український голокост. 1932-1933 : Свідчення тих, хто вижив / упоряд. о. Юрій Мицик. – Київ : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2005. – 2-ге вид. - 296 с.

 

У книзі вміщено свідчення тих, хто пережив одну з найжахливіших трагедій в історії людства – голодомор-геноцид 1932-1933 рр., спрямований на вигублення українського народу спогади, які збиралися понад 10 років, дають змогу побачити дію страхітливого механізму знищення українського селянства, відновити замовчувані досі сторінки історії рідного краю.

 

1933 : «І чого ви ще живі?» / упоряд. Тетяна Боряк. – Київ : ТОВ «Видавництво «Кліо»», 2016. – 720 с.

 

Працю сфокусовано на такому аспекті Голодомору, як вилучення не зернових запасів, їжі й одягу в селян, адже загально усталеною є думка про конфіскацію саме зерна для виконання плану хлібозаготівель. Упорядник на прикладі свідчень, зібраних у різних країнах і роках, наводить читачеві картину тотального охоплення України вилученням будь-чого, що могло бути використане в їжу: від картоплі і кваснини до жмені квасолі й сушки. Подано аналіз політики радянської влади напередодні та під час Голодомору з точки зору підготовки до конфіскації їжі, іншими словами – позбавлення українського села засобів існування. Оскільки документами є усна історія, то проаналізовано цей вид історичного джерела – загалом та зокрема щодо Голодомору.

Сергійчук В. Як нас морили голодом / Володимир Сергійчук. – Київ : Українська Видавнича Спілка, 2003. – 2-ге вид., доп. – 252 с.

 

На основі невідомих до недавнього часу документів з колишніх таємних архівів простежено геноцид українського народу в ХХ ст. через штучні голодомори, організовані більшовицькою владою.

Уперше в одному дослідженні мовою документів розповідається про голодомори 1921-1923, 1932-1933 і 1946-1947 років. Крім того, наводяться документи про спробу комуністичного режиму приховати перед світом правду про голод в Україні і розповідається про зусилля українців у діаспорі, які домагалися визнати цю трагедію геноцидом нашого народу і добилися цього від найвідоміших правників західного світу.

Якубова Л. В обіймах страху смерті. Більшовицький терор в Україні. / Лариса Якубова, Яна Примаченко. – Харків : Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. – 544 с.

 

Чи не найбільшим викликом для України є незавершеність ментальних війн у суспільстві. Росія продовжує маніпулювати масовою свідомістю, підтримуючи фальшиві стереотипи радянської величі й міф про втрачений «рай». В інтерпретації співців радянської величі образ Сталіна химерним чином приріс ангельськими крилами та німбом, СРСР з «імперії зла» перетворився на «імперію позитивної дії», а війна й терор – на універсальні й цілком виправдані інструменти вирішення політичних завдань. Небачений раніше ренесанс неосталінізму – найтривожніший симптом сучасності, який змушує нагадувати суспільству про те, на що перетворюються пошуки «міцної руки». Що ми знаємо про форми, методи і способи встановлення більшовицької влади на теренах України у 1920-1930-х рр.? відомі історики розповідають про радянізацію України, насадження більшовизму шляхом терору та наслідки впливу радянських карально-репресивних практик у майбутньому.

Мейс Дж. Україна: матеріалізація привидів / Джеймс Мейс ; упоряд. Наталія Дзюбенко-Мейс. – Київ : ТОВ «Видавництво «Кліо»», 2016. – 688 с.

 

Титанічна праця Джеймса Мейса – відомого американського дослідника історії України, видатного громадського діяча – присвячена розкриттю цілісності, повноти історичної правди про найжахливіші сторінки тоталітарного минулого, яке до сьогодні паралізує політичне, економічне, освітнє, морально-етичне життя українського соціуму. У статтях, поданих у цьому виданні, проведено ґрунтовний аналіз причин невдач національно-визвольних змагань українців на початку ХХ століття, розкрито страхітливу механіку тоталітарної сталінської машини влади. Автор, яскравий науковець західного стандарту, обстоює істину про штучність та антиукраїнську спрямованість одного з найбільших геноцидів в історії – Голодомору 1932-1933 років, документально підтверджує нерозривний взаємозв’язок між минулим, теперішнім і майбутнім України, який характеризується прагненням до державної незалежності, соціального прогресу. Він доносить до нас голос покоління наших співвітчизників, які розповідають, як нищилася українська нація-держава, розкриває характер, масштаби і причини здійснюваної Кремлем терористичної політики щодо України.

Конквест Р. Жнива скорботи: Радянська колективізація і голодомор / Роберт Конквест. – Київ : Либідь, 1993. – 384 с.

 

Перед читачем -  перший повний український переклад відомого на Заході дослідження одного з найтрагічніших періодів нашої історії. Спираючись на документальні джерела, автор розкриває жахливі картини колективізації та голодомору 1929-1933 рр., залишаючи за собою право на особистий погляд на висвітлювані події.