Віртуальна виставка «Українська культура: свята, традиції, обряди»

Артюх Л. Звичаї українців у народному календарі. – Київ: Балтія –Друк, 2012. – 224 с.

Традиційна культура українців у притаманній для неї єдності духовного та матеріального проявів. Вірування і святині народу, календарні свята і обрядова кухня, родинні традиції і основні засади  ведення господарства – все це незримо пов‘язує етнос у просторі і часі, вирізняючи його з-поміж інших народів.

З книги ви дізнаєтесь про календарні свята і обряди українців, познайомитеся зі звичаями та традиціями, яких дотримувалися наші предки, збираючись за святковим столом. Значну увагу приділено обрядовим стравам. Кожна господиня матиме можливість урізноманітнити меню своєї родини смачними борщами, ковбасами, варениками та безліччю смачних страв, рецепти яких дбайливо зібрані автором у різних регіонах України.

Лузіна Л. Чарівні традиції українок. – Харків: Фоліо, 2018. – 63 с.

Лада Лузіна – золота письменниця України: «Народні обряди наших прабабусь настільки пронизані чарами, що нема сумніву – саме ці реальні свята та ритуали і стали основою всіх відомих легенд і казок про київських відьом. Читаючи сьогодні про чарівні традиції українок, ти не припиняєш дивуватися, якими унікальними Вміннями та Знаннями володіли наші предки! Яку унікальну роль відігравала жінка в українській громаді. І з яких прадавніх глибин ідуть ті чи інші звичаї!»

Кононенко О. Українська міфологія. Фольклор, казки, звичаї, обряди. – Харків: Фоліо, 2020. – 159 с.

Ця книжка знайомить з чарівним світом української міфології, з багатством фольклору, або усної народної творчості, що являє собою складову художньої культури народу. Слово, особливо поетичне, завжди високо шанувалося Українцями, воно з давніх давен пов‘язане з традиціями, обрядами, ритуалами, з різними видами діяльності людини, з її переживаннями і настроями. Можна стверджувати, що фольклор узагальнює життєвий досвід, світогляд та естетичне ставлення людини до дійсності й донині залишається живильним джерелом для сучасної літератури та мистецтва.

Пархоменко Т. Календарні звичаї та обряди Рівненщини. – Рівне: Видавець Олег Зень, 2008. – 200 с.

Пропоноване видання це перша спроба комплексного дослідження традиційних календарних звичаїв та обрядів мешканців Рівненщини. Монографія є узагальненням польових експедиційних матеріалів автора 1995 – 2006 рр. як з території Рівненської, так і Житомирської та Київської областей. У книзі розкриваються особливості народного світогляду, національних звичаїв та обрядів, вивірений часом календарний ритм сільськогосподарської й трудової діяльності.

Книга рекомендована етнографам, історикам, культурологам, фольклористам та всім небайдужим до проблеми збереження традиційної народної культури.

Бердник Г. Знаки карпатської магії. Таємниця старого Мольфара. – Львів: TERRA INCOGNITA, 2020. – 224 с.

Вперше видана 2006 року, книга «Знаки карпатської магії» прочинила українському читачеві двері у містичний світ карпатського мольфарства і викликала живий інтерес до цього таємничого аспекту гуцульської культури. Робота над книгою поклала початок багатолітній дружбі авторки з карпатським «непростим» Михайлом Нечаєм – примірником, мольфаром і майстром Традиції. Надзвичайно цікаві бесіди з ним, пересипані дивовижними зразками фольклорних магічних текстів і доповнені роздумами Громовиці Бердник про карпатське мольфарство як складову світової магічно – шаманської культури, лягли в основу «Знаків карпатської магії».

Лукашенко Т. Українські обереги своїми руками. – Харків: Віват, 2015. – 224 с.

Наші прадіди – слов‘яни здавна виготовляли обереги, бо добре знали про їхню дивовижну магічну силу. Нерідко за обереги правили символічні тварини, такі як їжак, зозуля, ведмідь, а також рослини на кшталт звіробою та папороті. Із плином часу нічого не змінилося – ми, як і раніше, шукаємо захисту у надприродних сил, хіба що форма оберегів трохи зазнала змін. Які обереги сьогодні є незамінними в побуті сучасного українця? Як зробити власноруч оберіг для себе та близьких? Чи справді вишиванка є не просто елементом одягу, але й сильним засобом захисту від негативного впливу? Відповіді ви знайдете на сторінках цієї книжки, що стане вашим власним оберегом на шляху до щастя, гармонії й родинного затишку.

Васіна З. Українське народне вбрання / Зінаїда Васіна. – Київ: Мистецво, 2020. – 71 с.

У книзі в яскравих образах відома українська художниця й дослідниця українського історичного костюма Зінаїда Васіна відтворила автентику українського вбрання представників усіх верств населення, виявила характерні особливості крою костюмів, їхнього оздоблення й декорування. Акцентуючи увагу на розмаїтті, красі й практичності одягу, яке увібрало в себе багато тисячолітні тенденції культури пращурів, авторка наголошує на унікальності феномена духовної й матеріальної спадщини на теренах України.

Книга стане для читача, передусім для молоді, невичерпним джерелом пізнання глибини й краси української культури в контексті поглибленого вивчення історії України.

Корній Д. Чарівні істоти українського міфу. Духи природи / Дара Корній. – Харків: Vivat, 2017. – 320 с.

Дара Корній – українська сучасна письменниця, журналістка, волонтерка. Пише і для дітей. І для дорослих, гармонійно вплітаючи в сучасний світ елементи слов‘янської дохристиянської міфології, майстерно використовуючи для цього народні казки, легенди, обряди й замовляння.

Ця книжка – чарівна. Ви не просто погортаєте її сторінки – ви поблукаєте стежками правічного лісу, почуєте його дихання, подивитесь в очі старенькому лісовикові, послухаєте чугайську сопілку. А далі – прогулянка полем і луками, де вас зустрінуть і польовик, і спориш, і луговик… І насамкінець свої таємниці відкриють духи пір року.

Перед вами постане величезний і дуже цікавий шар культурної спадщини давніх українців, химерний світ чарівних істот проукраїнської міфології, досліджений і опрацьований Дарою Корній.

Історія традиційних українських прикрас. – Київ: Балтія – Друк,2020. – 184 с.

Відомі українські етнографи розповідають про те, як з розвитком технологій розвивались і змінювались принципи виготовлення традиційних прикрас українців, які мали не тільки художньо – естетичний сенс, але і зберігали своєрідний культурний код нації. Цікаво, що прикрасами користувалися не тільки переважно жінки, але й для чоловіків здавна існували власні традиції і системи виявлених символів для позначення за допомогою прикрас в одязі, головних уборах, зброї тощо їхнього місця і становища в суспільстві.

Боряк О. Україна: етнокультурна мозаїка / Олена Боряк. – Київ: Либідь,2006. – 328 с.

В етнокультурних нарисах, присвячених традиційному буттю пересічного українця ХІХ – першої половини ХХ століття, йдеться про свята й будні, звичаї та обряди, повір‘я і символіку та багато що інше. Разом зі свідченнями очевидців, узагальненнями дослідників та маловідомим ілюстративним матеріалом із архівів та малярських майстерень усе це складає своєрідну мозаїчну панораму народного світосприйняття.

За переплетінням звичаїв і традицій, ритуалів і символів, за розмаїттям неписаних, але всіма визнаних правил – себто повсякденністю – постає неповторний світ уявлень і сподівань їхніх творців, невгамовне бажання упорядкувати світ, внести в нього ясність і довершеність. Те, чого ми шукаємо й досі…