Пам’ятаймо Чорнобильський квітень

18.04.2019
Поділитись в соцмережах:

Пам’ятаймо Чорнобильський квітень

33 роки минуло від дня, з якого розпочалось нове літочислення для України й всього людства.

26 квітня 1986 року, тихої весняної ночі, на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції прогримів вибух, який сколихнув увесь світ.

Оспіваний мирний атом, здавалося б приручений і покірний, вийшов з-під влади людини, вивергаючи на земну поверхню вогняне нутро, розхукуючи навсібіч незриму отруту радіації. Чорнобильська катастрофа нагадала про всепланетарну відповідальність людини за плоди її діяльності й глобальність можливих трагічних наслідків у разі нехтування цим постулатом.

Чорнобиль став німим докором минулого і болючою пересторогою для майбутніх поколінь. Про Чорнобильську катастрофу написано багато книг і статей.

БІЛЬ І ТРИВОГИ ЧОРНОБИЛЯ/Упоряд. Ю. В. Сафонов. – К.: ВАТ «Вид-во «Київ. Правда», 2006. – 288 с.: іл. 64 с.

Книга «біль і тривоги Чорнобиля» - колективна розповідь про найбільшу техногенну катастрофу в історії людства, з часу якої минуло вже два десятка літ. Автори, що були безпосередніми свідками і учасниками ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, діляться своїми спогадами про тривожні для України й усього світу дні весни і літа 1986-го, розмірковують над долями чорнобильців, болючими проблемами відчуженої тридцяти кілометрової зони і самої станції, розглядають і прогнозують розвиток навколо ЧАЕС.

Їхня розповідь доповнена фото сюжетами про подолання наслідків Чорнобильської трагедії – двадцятилітньої давнини й сучасними.

Гусєв О. П. 25 років віч-на-віч з «Чорнобилем»: Документально-публіцистичний твір. – К., ПП «Золоті Ворота». 2011. – 624 с.

У книзі Олега Петровича Гусєва, заслуженого журналіста України, учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, йдеться про боротьбу ліквідаторів за живучість атомної станції після вибуху 26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці, перебіг подій, пов’язаних з діяльністю і закриттям цього аварійного ядерного об’єкту підвищеної небезпеки наприкінці 2000 року, подальших дій вже у ХХІ столітті.

Автор наводить низку документів про зусилля України і допомогу міжнародного співтовариства в організації виведення ЧАЕС з експлуатації, забезпечення соціального захисту персоналу станції, її вивільнених працівників, а також мешканців моноіндустріального міста енергетиків Славутича.

Книга, задумана автором 26 квітня 1986 року і закінчена на початку 2011-го, висвітлює найважчі фрагменти боротьби України, країн СНД та інших держав, котрі допомагають нам мінімізувати наслідки цієї аварії.

Досвід України по закриттю ЧАЕС – унікальний, відомий практично усьому світові як єдино можливий інструмент активної боротьби з атомним лихом, аби подібна трагедія ніколи не повторилася, підкреслює автор документально-публіцистичної повісті про історію ЧАЕС та її сьогодення.

Книга розрахована на широке коло читачів України і закордону. Її текст викладено українською та російською мовами відповідно до інтерв’ю учасників подій як наприкінці ХХ-го, так і ХХІ століттях.

Радиация. Дозы, эффекты, риск: Пер. с англ. – М.: Мир, 1988. – 79 с., ил.

Книга представляет собой обзор данных, собранных Научным комитетом по действию атомной радиации при ООН за 30 лет его деятельности. Рассмотрены вопросы влияния радиации на жизнедеятельность, предельно допустимые дозы, а также наблюдаемые уровни радиоактивности в окружающей среде и продуктах питания (по отдельным регионам).

Книга рассчитана на широкий круг читателей.

Загреба М. Пропусти Чорнобиль крізь серце. – К., ТОВ «Спалах», 2002. – 120 с.: іл.

Ця фотокнига – данина пом’яті журналіста, ліквідатора, учасника історико-культурної експедиції Мінчорнобиля України Михайла Загреби.

Захоплива розповідь про мальовничий древній поліській край, убитий радіацією, примушує читача поглянути на чорнобильську катастрофу не тільки як на техногенну, але й під іншим кутом зору – гуманітарним, і замислитись над тим, що ми втратили в історичному, культурному, природничому і мистецькому значеннях: до аварії на Поліссі зберігалися, як ніде в Україні, найдавніші звичаї, традиції культури та побуту слов’ян.

Правдиву, емоційну оповідь Михайла Загреби ілюструють його фотографії, - адже автор відомий як талановитий фотожурналіст.

Видання становить великий інтерес і призначене для широкого читацького кола.

Завацький В. І., Грейда Б. П., Зимовін А. І., Павлів Л. В., Чижик В. В. Соціально та методико-біологічні особливості життєдіяльності дітей і дорослого населення, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС: навчально-методичний посібник-монографія. – Луцьк: Надстир’я, 1994. – 152 с.

В монографії надаються розробки стосовно життєдіяльності в умовах підвищеного радіоактивного забруднення. Надаються рекомендації для занять фізичною культурою для оздоровлення, гігієнічних особливостей харчування на територіях забруднених радіонуклідами. Надається класифікація та опис основних методик дозиметрії.

Мужність і біль Чорнобиля: Повість-хроніка. Поеми. Вірші. – К.: Молодь, 1988. – 144 с.: фотоіл.

Робота по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вимагала від усіх, хто брав у ній участь, граничної бистроти, організованості і чіткості.

Першими ступили у небезпечну зону пожежники, співробітники міліції, медики. Вони чесно виконали свій службовий і громадянській обов’язок.

Ця книга – данина пам’яті загиблих, вияв падкої вдячності всім, хто брав участь у ліквідації наслідків аварії і нині працює у зоні Чорнобильської АЕС.

Алексієвич, Світлана. Чорнобильська молитва: хроніка майбутнього: Роман/ Переклад і післямова Оксани Забужко. – К.: Комора, 2016. – 288 с.

Художньо-документальний роман білоруської письменниці Світлани Алексієвич, Нобелівської лауреатки 2015 року, говорить голосами «маленьких людей» про катастрофу, що зруйнувала мільйони життів, перевернула світогляд цілого покоління, а заразом відхилила залізну завісу й підважила непорушну, здавалося, конструкцію радянської держави. Роман створено на основі розлогих інтерв’ю з очевидцями та потерпілими від Чорнобильської трагедії: ліквідаторами та їхніми близькими, вимушеними переселенцями з уражених радіацією регіонів та само селами «зони», посадовцями, від рішень яких залежали долі десятків тисяч людей, та дітьми, котрі знали, що народилися вже приреченими.

Яворівський В. О. Марія з полином наприкінці століття: роман/ Володимир Яворівський; худож. – оформлювач Л.П.Вировець. – Харків: Фоліо, 2016. – 203 с.

У романі В.Яворівського «Марія з полином наприкінці століття» трагедія чорнобильської катастрофи розкривається через долю родини Мировичів, батьківська оселя якої знаходилась у селі Городища, розташованому всього за двадцять кілометрів від атомної станції. Автор, нічого не приховуючи і називаючи речі своїми іменами, оприлюднює страшну правду про справжні наміри й шляхи імперії до дешевого збагачення, нехтування Москвою долями України й українців.